redperets (redperets) wrote in journalism_ua,
redperets
redperets
journalism_ua

Журналісти працюватимуть в умовах феодалізму

Скоро може статися так, що цілі шпальти газетної брехні про звичайного робітника, який став на захист своїх прав, не визнаватимуться підставою для компенсації моральної шкоди. Натомість слово розпачливої правди про політиканську дупу коштуватиме журналісту всіх статків і, можливо, подальшої кар'єри. Поки політики не можуть поділити лаври захисника свободи слова, підготовано новий наступ на незалежні засоби масової інформації. Наразі на підпис Президента направлений законопроект №4332, який за словами депутатів "зробить журналістів більш відповідальними". А от за задумом, який залишився у підсвідомості жирних щурів, акт поверне часи кінця 90-х, коли багато вільних видань збанкротували завдяки судовим позовам.

Зміни до Цивільного Кодексу здавалось би незначні. Але суттєві та дуже характерні для нашої епохи патетичних захисників моралі від суспільства. У статтю 23 Цивільного Кодексу яка називається «Відшкодування моральної шкоди» пропонується додати кілька слів, щоб у кінцевій редакції норма виглядала так:

Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи у тому числі шляхом поширення недостовірної інформації.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, статусу особи, якій завдана така шкода, характеру та способу поширення недостовірної інформації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Жирним виділені зміни, що вносяться. Перша не має особливого значення, оскільки поширення недостовірної інформації і до цього моменту вважалось порушенням, яке може зашкодити честі і гідності (мабуть дійсному автору законопроекту платили за кількість знаків, тому він намагався наляпати побільше непотрібних слів).

А от друга зміна привертає увагу своїм «новаторством» у кращих традиціях Речі Посполитої 16 сторіччястатус особи має бути важливим критерієм для суду. Так і хочеться додати – шляхетне походження, бездоганна служба Царю-Батюшці, малинові штанці чатланина, а також дотримання загадкових "основ традиційних духовних і культурних цінностей", захистом яких сьогодні так інтенсивно займається одна відома НЕК.

Давайте порівняємо сучасний варіант із пропонованим.

Розмір грошового відшкодування визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування

Розмір грошового відшкодування визначається залежно від статусу особи, якій завдана така шкода, характеру та способу поширення недостовірної інформації

Як бачимо навіть такі аморфні критерії, як глибина страждань, ступінь вини чимось не догодили "статусним" людям. В усякому разі таке перше враження. Починаєш згадувати принципи цивільного права: справедливість, добросовісність розумність. Ніяких статусних упереджень щодо учасників відносин не передбачається. Тим більше забута депутатами Конституція у ст. 24 проголошує: "Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".

У судах, коли недостовірність інформації була доведена, звертали увагу на обґрунтування страждань. Іноді «страждалець» просить мільйон і приносить довідки від лікаря про погіршення тиску, іноді приводить свідків, які підтверджували, що стали гірше ставитись до облаяного. Способів доведення є багато, методів обрахування також. Але, насправді, суддя на око визначає коли людина «настраждала» на 500 грн, коли на 50 000 грн. І в цьому є певна логіка, бо в теорії всі люди різні, ситуації теж неоднакові, докази тим більше. А розібратись в усьому цьому покликаний саме спеціаліст з «третьої незалежної гілки влади». Зазвичай, у судах позови про відшкодування моральної шкоди розписують на одних і тих самих суддів, вони за декілька разів набивають руку і можна говорити про певну рівновагу на данний момент. От ще й Пленум Верховного Суду України врешті-решт зробив якісне узагальнення практики, навіть роз’яснивши, що таке честь і гідність, щоб різнобою не було.

Чому ж такий стан речей не задовольняє депутатів? Подивимось які аргументи наведені у пояснювальній записці:

"На рівні законодавства питання глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеню вини особи не чітко визначені або ж не визначені. Водночас, наявність цих положень в Цивільному кодексі України лише ускладнює процес доказування вини особи, яка нанесла моральну шкоду, та створює можливості для уникнення відповідальності. Крім цього, в законодавстві відсутні положення щодо обов’язкового врахування матеріального стану правопорушника при визначенні розміру моральної шкоди. Натомість, на нашу думку, цей критерій повинен застосовуватися".

ОСЬ ВОНО! Депутатам не потрібно, щоб судді і адвокати відточували свою майстерність у застосуванні «нечітких норм». Депутатам потрібен закон як кувалда – простий у застосуванні. Якщо для цього потрібно буде зробити його «дещо середньовічним», станово-статусним – це нічого.

Років 12 тому почався процес знищення незалежних ЗМІ, до яких подавали позови на мільйони. Законодавство у сфері захисту честі і гідності тоді було таке недолуге, що виграти їх у суді було легко і вільні редакції, чи журналісти-одинаки у суді «горіли як свічки». І помітьте – нічого поганого не трапилось із жодним дуполизом покірним і зговірливим ЗМІ.

Врешті-решт у 2003 були внесені зміни до законодавства і бажаючі «зрубити» з журналіста мали спочатку заплатити 1,5 чи 10 відсотків від бажаної суми, чим більша сума – тим більший відсоток. Тоді ж з'явилася норма у Законі “Про інформацію” про невинність осіб, які висловлюють свої думки за допомогою літературних засобів, а не стверджують факти. Це можна було вважати перемогою свободи слова, яка відбулась на тому поприщі, яке залишилось від сфери інформаційних послуг на початку 2000-х. І помітьте – це було ще до "Помаранчевих подій". Ще до т. зв. "революції" з‘явилась мода у політиків та посадовців вимагати в ЗМІ тільки спростування та одну символічну гривню, чи оголошувати, що виграні у суді гроші будуть віддані на благодійність.

Але через два з половиною роки тоді ще новенький Цивільний Кодекс сплюндрували «народні обранці».

У тексті закону з’явились наступні перли:

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

І от це було вже за Ющенка! За період його ж правління Томенко запропонував, а Верховна Зрада прийняла, а презик підписав закон “Про захист суспільної моралі”, який сьогодні застосовується для обмження свободи слова і творчості.

А враховуючи те, що під кожні парламентські чи президентські вибори ці князі з багна намагаються на час передвиборчої агітації зробити тиск на ЗМІ максимальним (і справи судом розглядаються позачергово, і доводити недостовірність інформації нема сенсу – кандидату достатньо вважати її недостовірною, щоб отримати площу для друку «спростування»), і щороку з'являються все більш радикальні законопроекти про регулювання інформації в Інтернеті, навіть чуються голоси за повернення кримінальної відповідальності за наклеп, то й зараз я впевнений, що політичні партії просто намагаються силою підкорити собі незговірливі ЗМІ.

От тільки нормотворці-халтурники вкотре обісрались продемонстрували невігластво. Забули, що в Україні діють й інші норми, крім ЦК. Серед них - практика Європейського суду з прав людини. А вона свідчить, що захист свободи вираження поглядів поширюється в тому числі і на образливі, шокуючи вислови; що межі критики політика є ширшими, ніж "цивільної" особи. Якими ж ідіотам на цьому тлі виглядають депутати, які посилаються на усталену закордонну практику, не закріплену в актах – оцінювати шкоду за статусом, соціальною впливовістю. ЄвроСуд раз за разом підкреслює – чим більша публічність, тим більші обов‘язки перед народом, тим більше прав у журналістів.

Також слід зазначити, що на разі в цій державі діють частини 3, 4, 5 статті 17 Закону “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”:

"У разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди. Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки. Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку".

Сподіваюсь, усім зрозуміло, що політики-популісти, як і великі грошові мішки, які воліють стати ще товстішими, не зацікавлені у “свободі слова”. Вона їм не тільки не потрібна, як і система охорони здоров‘я, але, очевидно, небезпечна, як і розвинена система дійсного самоврядування.

P. S. Хотілось би додати, що у купі з ідеєю про реєстрацію усіх Інтернет-сайтів як ЗМІ ми ризикуємо прокинутись у зовсім іншій країні. Одного висловлювання в Мережі може бути достатньо для того, щоб тебе вистежили і притягнули до відповідальності (на сьогодні залишаються перешкоди для цього). Елітні покидьки хочуть позбавити будь-які досягнення сучасності протестного потенціалу, зробити їх черговим доповненням до кола розваг і таким чином поставити технології на службу Системі. Ми, нажаль, не маємо сумнівів стосовно того, що Президент підпише законопроект, оскільки він багато разів натякав, що поділяє депутатську думку про "підвищення відповідальності журналістів".


Автор: Риба

Джерело: Хроніка самозахисту
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment